• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Інформація про заклад

Інформація про заклад

В 1889 році в селі було відкрито першу школу. Це була церковно- приходська школа. Свого приміщення школа не мала. Приміщення було виділене при церкві. В школі здебільшого вчилися хлопчики, бо вважалося, що дівчаткам навчання не потрібне. Учні розміщувалися на чому прийдеться. В основному тут навчали початкової грамоти. Учитель один – це священник. Пізніше для школи придбали невелику хатину, недалеко біля церкви. Учні сиділи на грубо збитих ослонах за дерев’яними столами. Паперу тоді не можна було дістати. Тому писали на чому прийдеться. Підручників також не було. Здебільшого використовували церковні книги. Головним предметом було богослужіння. Уроки не були подібні до сучасних. Вони строго не регламентувались. Перерви оголошувались лише тоді, коли було викладено і засвоєно весь матеріал, що був запланований. Перерви залежали від учителя, коли захотів , тоді відпускав. Шкільний дзвінок появився не зразу. А коли появився, то кликав учнів тільки на урок. На перерву учитель сам відпускав. Учні відвідували школу не цілий рік, бо в більшості були одні чоботи на всю сім’ю. Тому ходили в школу босими. А це могло тривати тільки весною, літом , восени .При перших заморозках для багатьох дітей навчання в школі закінчувалося. Вікових особливостей тоді не дотримувалися. Учні в класі могли бути різного віку. В перші роки свого існування навчання в школі велося незрозумілою церковно- слов’янською мовою. Уроки були примітивними, програм не було. Основним методом навчання було заучування напам’ять – як тоді говорили «зубрячка». При появі перших програм школа перейшла на російську мову викладання, а замість попа дітей навчав учитель. Прізвище його Смирнов. Підготовлених учителів не було, тому в школу на роботу брали просто грамотних людей без відповідної підготовки.

Першим вчителем, що дотримувався певних правил у навчанні був Вовченко Станіслав Микитович. Ця людина любила дітей по справжньому . Станіслав Микитович вів три класи зразу. А їх тоді всього було три. Приміщення школи знаходилось в хаті, що знаходилося на схід від контори колгоспу ( хата баби Люби). Школа була під соломою.

На початку ХХ століття появилися перші підручники. Таким був « Буквар» - автор Лубенець. Цей підручник розглядав азбуку за звуковим методом. Розрізнялися терміни «звук», «буква». Після 1905 року появилися і інші більш досконалі підручники : « Родное слово» Ушинського, «Азбука» Толстого, «Арифметика». Саме тоді школа стала трьохкласною , але визначення такого тоді не було, звичні для нас класи називали громадами. В цей час у школу почали приходити вчителі з відповідною освітою.

Навчали вчителів у єпархіальних училищах. Готували тоді і домашніх учителів .В школі розширилась кількість предметів. Крім церковного співу, Закону Божого, навчали читанню , письму. Учнів третьої громади знайомили з початками географії, історії,природознавства. Як і раніше, священик проводив уроки Закону Божого, а дяк навчав церковного співу. Дяком у церкві і одночасно учителем співів був Кернасюк Корній. Всі інші предмети вів учитель. Спеціальних планів учитель не мав. Просто навчання велося за підручником. Ті учні, хто навчився до третьої громади (класу) вважали найграмотнішими людьми. Їх поважали, до них за допомогою зверталися односельці. Це такі люди, як Кернасюк Корній, Мороз Марко, Кулішенко Марко, Бабій.

До революції в школі навчалося 30 дітей, з них 20 хлопчиків, 10 дівчаток. Вчителювала тут жінка Бойко Евгуна Дмитрівна.

Розкішненська семирічна школа відкрилася у 1933 році.

Приміщення школи не могло помістити всіх учнів в одну зміну. І тому навчання проводилось в дві зміни. Тоді в школі навчалося 200 учнів. Першим директором школи семирічки був Бабій Макар Леонтійович. В час відкриття в школі працювало 13 учителів. Це такі, як Бойко Ганна Феодосіївна, Кернасюк Кирило Єрофейович, Кернасюк Марія Омелянівна, Вустянський, Покотилов, Бабій, Бахталоська Наталія Марківна, Малинюк Микита Іванович, Коваленко Степан Якович, Коваленко Паша Василівна, Плискун Василь Іванович, Мартинюк Дмитро Йосипович, Луговський Еваль Станіславович. В колишніх учнів залишилися найкращі спогади про своїх учителів. Першим випуском школи- семирічки були 29 учнів. Серед них Чамлай Борис Феоктистович, Відомий поет- гуморист. Яровий Афанасій Петрович працював головою колгоспу ім. Ворошилова в с. Маринопіль, Кулішенко Михайло Степанович працював головою колгоспу « Більшовик» в с. Розкішне. Всі випускники першого випуску воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Для перегляду історії закладу, перейдіть до розділу сайту "Історія".

Для перегляду інформації про адміністративний склад, перейдіть до розділу сайту "Адміністрація".

Для перегляду інформації про вчителів, перейдіть до розділу сайту "Педагогічний колектив".

Кiлькiсть переглядiв: 272

Коментарi